В українській мові налічується сім відмінків: Називний, Родовий, Давальний, Знахідний, Орудний, Місцевий і Кличний. Цікавий факт: Відмінки є не в усіх мовах світу, інколи їх не буває.
До ІІІ відміни належать іменники жіночого роду з кінцевим приголосним основи та слово мати. Приклад: Вість, латинь, суміш, гуаш, кров. У родовому відмінку однини іменники ІІІ відміни мають закінчення -і: вісті, латині, осені, суміші.
Теорія: До ІV відміни належать іменники середнього роду двох типів: із закінченнями -а, -я, що у формах родового, давального та місцевого відмінків набувають суфіксів -ат-, -ят- перед закінченням: маля (маляти, маляті, (на) маляті), дівча (дівчати, дівчаті, (на) дівчаті), порося (поросяти, поросяті, (на) поросяті);
До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду на -о та з нульовим закінченням, а також іменники середнього роду на -о, -е, -я. Приклад: Березень, полин, спокій, батько, Павло, Дніпро, озеро, печиво, море, збіжжя.
Називний (Н. в.) — Хто? Що? Родовий (Р. в.) — Кого? Чого?
В українській мові налічують сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий і кличний. Парадигма відмінків включає однину і множину, у багатьох діалектах — також і двоїну. Особливістю парадигми двоїни є те, що форма називного в ній завжди збігається з формою …